«Материки»
Я
найбільшу площу маю,
Також
з двох частин складаюсь,
Тут
об’єктів через край
З
префіксом у слові - «най».
( . . . . . . . )
Найспекотніша
з усіх,
На вершинах хоч є сніг.
Тут найдовша є ріка,
Вздовж пустелі протіка.
( . . . . . .
)
Найпізніше я відкритий,
Кригою
увесь покритий.
Був
квітучим теж колись,
Катаклізми
відбулись.
( . . . . . . . . . . )
Найвологіший з усіх,
Що є правда - то не гріх.
Мов трикутник
- форму маю,
Кисню вдосталь виділяю.
( . . . . . . . . . .
. . . . . )
Я – найменший, найсухіший,
І, мабуть, найцікавіший:
Звірі з сумками живуть,
«Лихом» кролика тут звуть.
( . . . . . . . . . )
«Острови»
Сортів чаю є багато
Важко їх порахувати.
«Чайний» острів в світі є,
Чаю він сповна дає.
( . . . - . . . . . )
Я – застигла колись лава,
Зараз честь мені і слава:
Всіх
фонтанами дивую
Й
різні фрукти культивую.
( . . . . . . . . )
Вам відомий і не новий.
Тут Міклухо проживав,
Раси всі він тут зрівняв.
( . . . . . . . . . .)
Абель Тасман, як прийшов,
Острів тут новий знайшов.
Кук, досліджуючи схід,
Все коралів бачив слід.
( . . . . . . . . )
Острів цей нормани знали,
Довгий час тут проживали.
Там поселення їх були,
Та про них пізніш забули.
( . . . . . . . . . . )
«Про все»
«Про все»
Я - найбільший із ссавців
Та найбільший із китів.
Моя їжа – це планктон,
Маса більша, ніж сто тонн.
( . . . . . . . . )
Я – цариця всіх річок,
Не маленький потічок.
Водністю усіх вражаю,
Глибину найбільшу маю.
( . . . . . . . . )
Я – найширший водоспад,
Є найвищий в мене брат.
Ширина моя вражає,
І вода, що вниз спадає.
( . . . . . . )
Гуркіт чути цей здаля,
Він – найвищий, не маля.
Водоспад, як не крути,
Б’є рекорди висоти.
( . . . . .
. )
