Географічний проект на тему: "Найвищі гори світу"

Вступ

Проект «Найвищі гори світу» - це спроба узагальнити найцікавіші відомості про найвищі гірські системи, їх походження,  вершини,  унікальні об'єкти створені природою.

В даній роботі  використана науково-популярна література, Інтернет, атласи. Даний проект можна використати на уроках географії при вивченні рельєфу світу та материків, при підготовці позакласних заході на географічну тематику.

Робота підготовлена членами гуртка "Едельвейс"

Найвищі гори світу

Найбільші гірські системи світу – Альпи, Гімалаї, Анди, Кордильєри – піднімаються вище 4 тис. м. над рівнем моря.

 Хребти ростуть при зіткненні блоків земної кори – літосферних плит. Постійно рухаючись під дією енергії надр, вони зминають шари гірських порід вздовж своєї межі гігантські складки, що піднімаються над навколишньою місцевістю. Край плити при цьому піддвигаються під сусідню на глибину до 90 км, де кора  переплавляється в рідку магму. Вона рветься на поверхню крізь тріщини і складки, піднімаючи вулканічні гори. 

З підйомом на кожні 300 м середня температура падає приблизно на 2 ⁰С, тому навіть на екваторіальних високогір’ях лежать вічні сніги, хоча нижче на схилах росте тропічний ліс. 

Гімалаї

Гімалаї – найвища гірська система земної кулі.

 Гімалаї піднялися 45 млн. років назад при зіткненні Індійської і Євразійської плит.

 Гімалаї обмежені Тібетським нагір’ям з півночі та Індо-Ганською рівниною з півдня. Довжина понад 2400 км, ширина  до 350 км.

Гімалаї  - кліматичний і природний кордон між пустелями Центральної Азії і тропічним ландшафтом Південної Азії. Гори підносяться над Індо-Гангською рівниною трьома рівнями, створюючими Сивальські   гори (Передгімалаї), Малі і Великі Гімалаї. Для Великих Гімалаїв характерні гребені альпійського типу, льодовики (понад 33 тис. км²). У Гімалаях беруть початок основні річки Південної Азії  - Інд, Ганг, Брахмапутра.

 На південних схилах знизу вгору розташовані тераї (заболочені джунглі), вічнозелені тропічні ліси, листопадні і хвойні ліси, чагарники, луки. Вище за 5 км – ландшафт  гляціально-нівального поясу. На північних схилах – гірські степи і напівпустелі.

Серед високих гребенів багато вершин, які досягають бл. 6 км; максимальна висота до 8848 м, г. Джомолунгма (Еверест) – найвища точка Землі. 11 вершин мають понад 8 тис. м.

Джомолунгма

Джомолунгма (Еверест, Сагарматха) – найвища вершина на Землі, у Великих Гімалаях, на кордоні Непалу і Китаю (за різними даними, від 8846 до 8848 м). Покрита льодовиками.

Уперше підкорена шерпом  Н. Тенцінгом і новозеландцем Е. Хілларі 29 травня 1953 р.; серед жінок першість належить японській альпіністці Ю. Табей (1976). У травні 1982 р. 11 учасників радянської експедиції альпіністів підкорили Джомолунгму, піднявшись найскладнішим південно-західним схилом, причому два сходження  були виконані вночі. Джомолунгма частково входить до складу національного парку Сагарматха (Непал).

Альпінізм розвинутий головним чином в Непалі.

Альпи

Альпи – найвища (до 4807 м, г. Монблан) гірська система Західної Європи.

Альпи починаються біля Ніцци на Середземноморському узбережжі Франції і, вигинаючись, тягнуться по території Швейцарії, Італії, Словенії, Хорватії, Німеччині й Австрії, досягаючи на сході Дунайської рівнини. Довжина бл. 1200 км, ширина до 260 км. Утворюють опуклу дугу. Поперечною долиною від Боденського озера до озера Комо розділені на високі  (з характерним альпійським типом рельєфу) Західні Альпи і більш низькі Східні Альпи.

Альпи утворилися бл. 40 млн років тому, коли зіткнулися дві колосальні тектонічні плити – одна, що несе на собі Євразію, а інша – Африку. Під впливом величезного тиску земна кора вигиналась і м’ялася у складки. Приховані в її глибині земні породи видавлювалися вгору, утворюючи довгий  гірський ланцюг.

 Сьогодні велика частина Альп складається з осадочних порід, і, внаслідок поверхневої ерозії, контури гір з часом стали більш згладженими. Сам хребет складається з більш твердих вулканічних порід, але саме завдяки ерозії і наявності гранітної серцевини Монблан, Маттерхорн та інші величні альпійські піки мають нині дуже живописний вигляд. Довершили створення унікального природного ландшафту льодовики, що проклали по схилах багатьох гір глибокі ущелини.

Альпи – найважливіший гідрографічний вузол Європи. Тут беруть початок річки басейнів Чорного, Північного, Адріатичного і Тірренського морів. Усі альпійські ріки повноводні, бурхливі, з чималою кількістю водоспадів.

Багато озер тектоніко-льодовикового походження (Женевське, Боденське, Комо).

Такому суворому ландшафту властиві різкі коливання клімату. З півдня підіймається вгору тепле повітря Середземномор’я, а з півночі опускається

холодне, яке поступає з Арктики. Дощі на висоті  понад 1500 м бувають рідко. Зате сніг там випадає у значній кількості  - товщиною до 9 метрів. Навіть у долинах температура нерідко опускається до – 5 ⁰С, і чим вище в гори, тим сильніший мороз. Проте температурний  чинник не такий вже важливий; поєднання морозу і вітру може значно посилити холод.

До висоти 800 м переважає культурний ландшафт, до 1800 м – широколисті і хвойні ліси, поступово листяні дерева поступаються місцем морозостійким хвойним видам, ще вище вони вже не можуть вижити. Далі до межі вічних снігів лежать альпійські луги.

У період коротких літніх місяців тут пасуться корови і вівці, а потім пасовища і навколишні схили переходять у володіння більш пристосованих представників дикої фауни. А вище - скелі, льодовики, їх близько 1200.

Альпи – один з найважливіших рекреаційних районів Європи. Центр альпінізму, туризму, гірськолижного спорту.

Кіліманджаро - найвища гора Африки.

Вулканічний масив Кіліманджаро –  найвища гора Африки. Її висота 5895 м. Назва вулкану Кіліманджаро на мові племені суахілі означає “гора бога холоду”. Найвища африканська вершина покрита вічними снігами та льодовиками виправдовує свою назву.

Протягом геологічної історії окремі ділянки Африкано-Аравійської платформи піднімалися та опускалися. Ці рухи земної кори супроводжувалися розломами, виверженням вулканів, землетрусами. В результаті виникло Східноафриканське плоскогір’я на території Танзанії. Тут знаходиться найвища вершина материка, інші діючі і згаслі вулкани.

Анди

Анди (Андійські Кордильєри)  - гірська система, що простягаються з півночі на південь на 9 тис. кілометрів. 

Високі плато і підхмарні піки Анд простягаються від карибського узбережжя Південної Америки до Вогняної землі.

Між хребтами лежить западини і плоскогір’я.

Це ущелина, вдвічі глибша за Великий каньйон в США,   ніби рана розсікає найвищу ділянку Анд.  Ущелина Колька

Анди – молоді гори, що є одними з найвищих у світі.  Багато вершин гір перевищують 6 тис. метрів, найвища вершина  Анд – г. Аконкогуа  - 6959 м.

Тут багато діючих і згаслих  вулканів. Вулкани Анд є частиною Тихоокеанського вулканічного  кільця. Про Анди кажуть, що це гірські велетні, що «ногами» стоять у вологій спеці, а їх «голови» вкриті льодовиками та сніговими «шапками». Між західними та східними хребтами Анд тягнеться на 2400 км від Перу до Аргентини грядки великих плато. Мінімальна відмітка 3000 м над рівнем моря, бувають і вищі.

 

                        

Ряди іскристих крижаних шпилів оточують високогірний перевал в Андах між  Чилі і Аргентиною їх називають пенітентес .

Пенітентес 

Світить сонце, пустеля яка гріється від сонця, часто буває  покрита кригою. Небо в день не синє, а фіолетове; зірки в ночі не мерехтять, а горять рівно бархатній чорноті космосу. Далекі гори наче рукою ось-ось торкнешся, вода буває різних кольорів – від зеленого до малинового.

«Анди» на мові інків - мідь, мідні гори. Дійсно, в Андах є значні родовища різних корисних копалин: мідних, олов’яних, свинцевих, цинкових руд, срібла, вольфраму, а також нафти і селітри. Між високогірними грядами розкинулись внутрішні плато, впадини і нагір’я. Найбільше з них - Болівійське нагір’я - лежить на висоті 3500 - 4000 метрів над рівнем моря. Мандрівників, що перетинають нагір’я Болівії, вражають великі солоні озера. Під яскравим синім небом здалеку вони здаються закутаними сріблястою прозорою димкою. На Болівійському нагір’ї лежить найбільше високогірне озеро світу - Тітікака, глибиною 304 м. Площа озера більше 8300 км², а висота над рівнем моря майже 4000 метрів. Температура води біля +11⁰С, а у берегів іноді вода замерзає.

Високогірні Анди - найбільший кліматичний рубіж в Південній Америці. Гірський бар’єр розділяє тихоокеанські повітряні маси від атлантичних, і це чітко проявляється на відмінностях клімату західних і східних схилів гір. Крім того Анди що простягаються на дуже велику відстань з півночі на південь потрапляють в різні кліматичні зони. Рослинність і тваринний світ, кліматичні пояси настільки ж різноманітні, як рельєф і клімат цієї великої гірської системи.

Вологий екваторіальний ліс що піднімається по західних та східних схилах досягає висоти 1000 - 1200 метрів. Вище розміщений гірський ліс. Повітря тут постійно вологе; дощ, туман - звичайні явища. В цьому лісі, що покриває гори до висоти 2500 - 2800 метрів, ростуть деревовидний папоротник, бамбук, хінне дерево. Дерева перевиті ліанами, густо покриті повзучими рослинами.

Чим вище в гори, тим прохолодніший клімат. Помітно змінюється і характер лісу. Зникають деревовидні папоротники нижчим стає бамбук, ліани більш тонкі і інколи стеляться по землі, листяний ліс стає нижчим і рідшим, в ньому появляється густий підлісок, а на висоті 3600 - 3800 метрів ліс зникає.

Вище межі лісу, в екваторіальній частині Анд, лежить пояс високогірних луків - парамос, що простягаються до поясу вічних снігів і льодовиків. В рослинності цього поясу переважають злаки, зустрічаються мохи, місцями кам’яні пустелі. Тут немає чітких сезонів року. Середня температура цілий рік тримається в межах +8... +10⁰С. Але на протязі дня можна відчути і сонячну спеку, і пориви холодного вітру. Часто бувають сильні дощі з снігом; іноді моросять дощі що пронизують холодом і сирістю все навколишнє середовище. Вище іде пояс снігів і льодовиків, що починається з 4500 - 4700 метрів.

Кордильєри

Вздовж західного берега Північної Америки, від холодних арктичних берегів Аляски до спекотного тропічного узбережжя Мексиканської затоки і Панамського перешийку, простягнулися (на 6 тис. км) величезні прикрашені сніговими вершинами гірські хребти Кордильєр.

В складній системі Кордильєр чітко виділяються три пояси високих гірських хребтів. Один з цих поясів обмежує зону плоскогір’їв з сходу, другий - з заходу, а третій тягнеться вздовж узбережжя Тихого океану. На крайньому півночі і півдні всі три пояси зближуються, а в центрі,  де між ними в вклинюються плоскогір’я, вони віддаляються. Ширина гірської системи в цій частині більше 1,5 тис. км.

Самий великий пояс гір - Східний. Він починається від берегів Північного Льодовитого океану. Тут вершини постійно вкриті густими хмарами і снігами.

Чим дальше на південь, тим вищими стають хребти. Приблизно від 60⁰  пн.ш і майже до північних кордонів Мексики на протязі 3000 км вони носять назву - Скелясті гори.

Західний гірський пояс Кордильєр починається на Алеутських островах Алеутським хребтом, що являє собою вершини молодої затопленої океаном гірської гряди. На півострові Аляска гори поступово піднімаються. Тут же піднімається окутаний блискучою мантією із снігу і льоду гранітний конус Мак-Кінлі (6193м) - найвища точка не тільки Аляски, але і всієї Північної Америки.

Більшість гір Алеутського і Аляскінського хребтів - діючі вулкани.

території Канади, Аляскінський хребет змінюється високим береговим хребтом, який тягнеться вздовж берега океану. Його західні схили круто обриваються до океану, порізані багаточисельними фіордами - вузькими, глибокими і довгими морськими затоками. Вода в них завжди спокійна і на її поверхні, як в дзеркалі, відображаються круті схили, що поросли соснами і ялинами. Фіорди незвичайно живописні. На південь від річки Фрейзер, на території США, Береговий  хребет переходить в Каскадні гори. Каскадними вони називаються тому, що річка Колумбія, прориваючись через них в глибокій ущелині з базальтовими стінами, створює багато чисельні водоспади і пороги - каскади води.

На півдні Каскадні гори змінюються неприривною високою гірською грядою Сьєрра-Невада. Її гострі вершини більшу частину року покриті снігом, і тому назва Сьєрра-Невада, що означає в перекладі «Сніжні гори», виправдане. Південніше долини річки Колорадо розміщене Мексиканське нагір’я, обмежене з заходу важко прохідними хребтами. Це західна Сьерра-Мадре.  З півдня Мексиканське нагір’я обмежене ще більш високою гірською грядою, увінчаною багато чисельними вулканами.

Деякі з них уже потухли, а деякі і нині проявляють енергійну діяльність. Найвищий діючий вулкан Мексики - Орісаба (5700м). Над його вершинами час від часу появляється димок. Інші діючі вулкани - Попокатепель і Колима - і в наш час викидають із своїх жерл розпечені гази і попіл.

Третій гірський пояс Кордильєр - Береговий - простягається вздовж самого берега Тихого океану. Місцями він погружається в океан, утворюючи архіпелаги островів. Закінчуються Береговий ланцюг на великому, витягнутому з півночі на південь Каліфорнійському півострові, відділеному від материка глибокою Каліфорнійською затокою. Західні і східні хребти Кордильєр обмежують  внутрішні плоскогір’я.

В басейні річки Колумбії розміщене широке Колумбійське плато. Обмежене з усіх боків високими горами, воно похоже на гігантську чашу, наповнену майже до країв базальтовою лавою. Річка Колумбія прорізала в базальтах глибокі ущелини - каньйони, що досягають місцями 600 м.

На півдні Колумбійське плато змінюється Великим Басейном - найбільшою і найпустельнішою  частиною Кордильєр. З півдня до Великого Басейну приєднується величезне плоскогір’я Колорадо, що спускається гігантськими сходами до Каліфорнійської затоки.

 Річка Колорадо з своїми притоками перетинає всі сходи, утворюючи глибокі каньйони. В середній течії річки утворився найглибший в світі Великий каньйон, глибина якого досягає 1800 метрів.

Весь пояс внутрішніх плоскогір’їв закінчується на півдні величезним трикутником Мексиканського нагір’я. В надрах Кордильєр заховані величезні багатства корисних копалин - руди різних металів, кам’яне вугілля, нафта.

Гірськими краєвидами захоплювалась незліченна кількість митців...

Краще гір можуть бути лиш гори, 

На яких ти іще не бував. 

Прощание с горами (из фильма "Вертикаль") (В.Высоцкий)
В суету городов и в потоки машин
Возвращаемся мы - просто некуда деться!
И спускаемся вниз с покоренных вершин,
Оставляя в горах, оставляя в горах свое сердце.

Так оставьте ненужные споры!
Я себе уже все доказал -
Лучше гор могут быть только горы,
На которых еще не бывал.

Кто захочет в беде оставаться один?
Кто захочет уйти, зову сердца не внемля?
Но спускаемся мы с покоренных вершин -
Что же делать, и боги спускались на землю.

Так оставьте ненужные споры!
Я себе уже все доказал -
Лучше гор могут быть только горы,
На которых еще не бывал.

Сколько слов и надежд, сколько песен и тем
Горы будят у нас и зовут нас остаться.
Но спускаемся мы - кто на год, кто совсем,
Потому что всегда, потому что всегда мы должны возвращаться.

Так оставьте ненужные споры!
Я себе уже все доказал -
Лучше гор могут быть только горы,
На которых никто не бывал.